Марш УПА – 2009

Марш проходив під гаслом «Бандера – наш герой! Покрова – наше свято!».

Головними вимогами маршу: присвоєння звання Героя України Степанові Бандері, визнання боротьби ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою Української нації та проголошення 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.

Марш відбувся. Від Шевченка до Майдану Київ був  українським. А гасло «Бандера –  наш Герой! Покрова – наше свято!» і далі летітиме Україною і вестиме українців.

14:00

У парку Шевченка у Києві почали збиратись учасники Маршу за визнання ОУН-УПА. «Свобода» уже традиційно проводить велелюдний Марш у Києві.

До участі маршу  долучились десятки тисяч киян. Приходили  цілими родинами, у національних строях з дітьми. Також до заходу долучились українці практично з усіх куточків держави: з Прикарпаття та Слобожанщини, Сіверщини та Одещини, Луганська та Львова. Святковий настрій підтримував духовий оркестр.

15:00

Біля пам‘ятника  Тарасові Шевченку розпочали  шикування колони учасників маршу «Бандера – наш герой! Покрова – наше свято!». Уся територія навколо пам’ятника заполонена тисячами учасників ходи та сотнями національних та націоналістичних стягів

15:10

На брифінг Олега Тягнибока прийшло понад 100 журналістів. Представники ЗМІ не можуть повністю розміститися біля постаменту.

Олег Тягнибок розповів журналістам про вимоги маршу:

«14 жовтня вся Україна відзначає Свято Покрови та Свято Української Повстанської Армії. Проте пануюча лжееліта, яка досі святкує так зване «23 фєвраля – Дєнь савєтскай армії», тепер перемальований на День захисника вітчизни, усіляко уникає відзначення традиційного українського свята, присвяченого українським воїнам.

Одні з них, які відкрито служать Москві, брутально  заперечують право українців  відзначати цей день. Інші, так звані  демократи, які у 2007 році під час  виборчих перегонів запевняли українців, що після їхнього обрання створять «демократичну коаліцію» і визнають ОУН-УПА, саботують вирішення цього питання. І це зрозуміло. Бо визнання ОУН-УПА борцями за державну незалежність України означатиме докорінний перелом у новітній українській історії та фактично перекреслить УССР як окупаційну адміністрацію, насаджену Москвою. Українська державницька традиція матиме тяглість від УНР та ЗУНР, Карпатської України, від Української держави, відновленої Актом 30 червня 1941 року, але не від УССР. Отже, визнання ОУН-УПА – це повний розрив із Москвою та визнання її історичним ворогом України. І саме цього бояться всі “помаранчеві”, “білосердешні” та різні смугасті, які прив’язані пуповиною до Кремля і вигодувані на “краткам курсє історії ВеКаПеБе”. І цей страх об’єднує всіх цих “вболівальників” за Україну з її відвертими ворогами. Бо за визнанням ОУН-УПА відбудеться усунення лжееліти, з її комуноолігархічними кланами, совєтським менталітетом та свавіллям, від влади.

Усі українці очікували, що до 100-літнього ювілею Степана Бандери Президент України присвоїть Провідникові ОУН звання Героя України. Але цього не сталося. На жаль, Віктор Ющенко перебуває під впливом антиукраїнських сил і настільки захоплений поточною політичною боротьбою, що банально побоявся присвоїти Степанові Бандері звання Героя України. Усі розмови Президента про Українську націю так і не завершилися визнанням борців за її визволення, не зважаючи на те, що є суспільна і, головне, політична затребуваність ідей Бандери.

Наближається  до завершення президентська каденція Віктора Ющенка, і він має останній шанс належним чином вшанувати українських повстанців, які боролись за державну незалежність України проти московських, німецьких, польських, угорських, румунських та інших окупантів, та відзначити Провідника цієї боротьби – Степана Бандеру”

Погодьтеся, нелогічно  робити якісь напівкроки. Звання Героя  України присвоєно Роману Шухевичу, який був командиром армії, а політичне  керівництво нею здійснювала  ОУН, яку очолював Степан Бандера. Чому керівникові армії присвоюється звання Героя України, а політичному провідникові таке звання не присвоюється?! Тим більше, що за всю історії України було лише троє людей, іменами яких потім називали чи не всіх українців. Був Мазепа, і називали «мазепинцями», був Петлюра, і українців називали “петлюрівцями”, і був Бандера, й українців багато хто й досі називає “бандерівцями”. Не кожна людина може досягти такої величі своїм життєвим шляхом. Незаперечним є те, що існує поняття «бандерівський дух». Такі речі треба визнавати. Визнавши це, ми раз і назавжди поставимо хрест на комуністичному минулому й почнемо нове життя. Якщо ви вважаєте, що економічні звершення в Україні можна зробити без психологічного, емоційного, національного піднесення, то глибоко помиляєтеся. Є старі сили, архаїчні сили, політичні динозаври, які нам намагаються завадити відсвяткувати це світле свято, але це їхня проблеми. Гадаю, вони ще трохи померзнуть і підуть додому грітися»

15:30

На східцях пам’ятника Шевченку розпочалося віче. Виступали заступник голови Київської міської організації ВО «Свобода» Андрій Іллєнко, заступник голови ВО «Свобода» Олександр Сич, керівник Сумської «Свободи» Ігор Мірошниченко та лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Заступник голови Київської «Свободи» Андрій Іллєнко: «Сьогодні ми пройдемося маршем по вулицях Києва, маршем за визнання УПА, і це буде здійснення мрій тих українців, які воювали в її лавах і виборювали незалежну Україну. Бо вони, сидячи в криївках, мріяли про український Київ, столицю незалежної держави, де українські націоналісти зможуть пройти маршем по центральних вулицях».

Заступник голови ВО «Свобода», голова Івано-Франківської обласної організації Олександр Сич: «Витоки українського націоналізму – і як теорії, і як практики, і як визвольної боротьби лежать на Великій Україні! «Братство тарасівців», перша націоналістична партія – Революційна українська партія, Холодний Яр – все це Велика Україна.

УПА – найбільша  підпільна армія Європи і світу, їй заздрили такі люди, як Де Голль, при цьому їй ніхто не допомагав ззовні. Вона воювала на всі фронти, знищувала німецьких, радянських, польських генералів (Лютце, Ватутіна). Через УПА пройшло 600 тис. українців.

Сьогодні держава  Україна не в повній мірі може дати раду своїй армії. А то була армія бездержавного народу, і вона була забезпечена всім необхідним.

Визнання УПА  і присвоєння героя Бандері –  це тест, є наша держава національною чи неоколоніальною».

Голова Сумської «Свободи» Ігор Мірошниченко: «Нас називають бандерівцями, і ми з гордістю підтверджуємо: так, ми бандерівці! Ми були мазепинцями, були петлюрівцями, і ми є бандерівці, бо ми українці, ми боремося за свою державу. Вони називають нас бандерівцями, бо вони бояться нас і намагаються приховати від українців правду про УПА – єдину армію, яка боролася на всі фронти. Українська влада, яка називає себе елітою, а насправді є 5-ю колоною Москви, Вашингтона, Брюсселя, святкує не наші свята, вшановує не наших героїв. І навіть Президент України, про якого кажуть, що він є українцем, сьогодні сховався у підпілля, в криївку, і боїться вийти до народу, зізнатися, чому досі не дав звання Героя України Степанові Бандері. Ганьба цій владі! Ми хочемо бачити в Україні українську владу!».

Також Ігор Мірошниченко зачитав звернення Політради ВО «Свобода» до Президента з вимогою присвоїти Бандері звання Героя України, визнати боротьбу УПА національно-визвольною боротьбою української нації і зробити 14 жовтня державним святом.

Голова ВО «Свобода»  Олег Тягнибок привітав усіх з Покровою і «свободівців» – з повноліттям організації: 13 жовтня їй виповнилося 18 років.

«Вперше на виборах  будуть голосувати ті, хто народився  в Українській державі, які не знають, що таке сидіти в школі під  портретом Леніна, яким не розказували про “15 республік-сестер”. Це є українці, для яких сам факт існування української Держави є незаперечний, і майбутнє своє вони пов’язують лише з нею.

Саме на них  ми і сподіваємось. Вони допоможуть нам з вами очистити цю владу, яка  лише прикривається патріотичними гаслами перед виборами. Прийшовши до влади, вони забувають свої обіцянки. У них нема політичної відповідальності. А Бандера був відповідальний, тому він є актуальний і сьогодні. УПА – і Бандера – це не минуле, це українське завтра. Він відповідав за свої накази і рішучі дії, яких так бракує нинішній владі – в т.ч. тоді, коли наказав юнаку, студенту Миколі Лемику здійснити «постріл в обороні мільйонів» – вбити радянського консула Майлова у Львові – і судовий процес над ним, який організувала польська окупаційна влада, перетворився на засудження кривавого московського режиму, що організував на Великій Україні Голодомор. Відповідав і тоді, коли наказав знищити міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького, батька т.зв. «пацифікації», коли польська влада знищувала українців.

Бандера відповідав за свої дії і тоді, коли проголошував Акт відновлення української  держави, за що був відправлений німцями до концтабору Заксенхаузен, і тоді, коли було ухвалене рішення про створення УПА.

УПА не воювала  під Краковом чи під Тамбовом –  УПА боролася на своїй землі. Люди захищали своїх матерів, коханих, свою господарку.

Чому Шухевич, який був лише підлеглим Бандери, визнаний Героєм, а Бандера ні?

Визнання УПА  – це не вчорашній крок, це завтрашній. Ми вкажемо недоброзичливим сусідам, що ми господарі в своїй хаті і самі вирішуємо, чиї портрети мають висіти у нас на стінах… Ми є спадкоємцями не окупаційної УРСР, а УНР, ЗУНР, Карпатської України, Української держави, проголошеної Актом 30 червня 1941 р. Ми є велика сильна нація і збудуємо державу, про яку мріяли Петлюра, Коновалець, Бандера».

Близько 16:00

Марш рушив вулицями Києва. Попереду колони був величезний жовто-блакитний стяг. За ним йшла колона «Дитячої Свободи», вояки ОУН-УПА.

Коли початок  уже заходив на Софійську площу  інші учасники Маршу лише розпочинали  рух від Пам’ятника Шевченка.

Загалом Рух колони тривав понад 40 хвилин.

На бульварі Шевченка автомобілісти, які чекали проходу колони, вітали українських націоналістів сигналами. Деякі з них залишали машини та приєднувалися до маршу. Так само чинили і сотні киян, які перетнулися із маршем, завдяки чому чисельність учасників маршу стрімко збільшувалася.

Під звуки барабанів та марші духового оркестру колона рухалася вулицями Києва із гаслами «Бандера – наш Герой! Покрова – наше свято!»

«ОУН-УПА – державне визнання!», «Бандера, Шухевич – герої  народу! Вони воювали за нашу свободу!».

Марш пройшов від парку Тараса Шевченка вулицею Володимирською до Софіївської, Михайлівської та Європейської площ.

17:30

Біля Українського дому, що на Європейській площі, розпочалося народне віче. Перед тисячами присутніх виступила Ірина Фаріон із промовою «Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху».

Вона зазначила, що в основі українського націоналізму є стремління до правди і любов. Любов  не може існувати без ненависти, бо якщо не вмієш ненавидіти, не зможеш любити. Любов до української нації, до своєї землі і ненависть до всього, що намагається їх знищити та сплюндрувати – ці складники невід‘ємні одне від одного.

Степан Бандера  був Богом обраний, він відбував своє Призначення і незламно йшов тією дорогою, яку Господь накреслив для нього. Поняття правди і любови невіддільні від Бога – вони є самим Господом. Бандера ж був передусім ДУШЕЮ, що матеріялізувалася і в житті, і після його смерти у мільйонах убитих, живих і ще не народжених його наступниках. Його душа дала назву народові – бандерівці. Бандерина візія ДУШІ як сакрального і визначального первня людини має три площини: Божу, людську і національну, що вписані у політичний вир життя.

17:50

Віче завершилося  виконанням Національного Гімну.

18:00

На Майдані  Незалежності розпочався концерт за участі рок-гуртів Дивні, Тінь Сонця, От Вінта, Вій, Тартак та КОМУ ВНИЗ.

21:00

Перед присутніми  на концерті виступив лідер  ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Основними тезами виступу були необхідність здійснення свідомого вибору молодим поколінням, оскільки саме молодь є майбутнім держави. Їхні голови не були забиті радянською пропагандою. Вони є новою епохою і мають принести своїм свідомим чином нову епоху для української держави, яка має стати українською не лише формально, але і за змістом. Визнання Бандери та підпілля ОУН та УПА розпочне написання нової історії України, вільної від постколоніального наповнення та московського впливу.

22:00

Свято підходило до кінця, а тисячі киян не бажали розходитися з Майдану Незалежності. День пройшов переможно. Ніхто не зміг завадити українцям відсвяткувати Покрову. Попри дрібні шпички можновладців перешкодити свободівцям – Марш УПА відбувся, а Майдан Незалежності майорів національними та націоналістичними прапорами. Декілька десятків комуністичних маргіналів, яких під охороною «Беркуту» зранку завели на Майдан, «драпанули» з центру міста щойно колона свободівців рушила від пам’ятника Шевченка.

Марш відбувся. Від Шевченка до Майдану Київ був  українським. А гасло «Бандера –  наш Герой! Покрова – наше свято!» і далі летітиме Україною і вестиме українців.